Чому ми так захоплюємося різними культурами? Бо хочемо бути культуризованими і обізнаними? Та не будемо! Бо свою забули!
Задумайся!
v Ти вітаєшся "хелоу, хай, алоха, йо мен, дарова, драстє, прівєтік, воццап" - але тобі ріже вухо "добридень, здоровенькі були, вітаю вас, дай Боже здоров'я"... і навіть банальне "ПРИВІТ"
v Ти прощаєшся "бай, папусікі, пакєда, ну всьо давай" але не можеш вимовити "бувай, до зустрічі, щасливо"
v У знак згоди ти давно звик казати всім "акєюшкі" та "акєй" але ще певне жодного разу в житті не сказав "авжеж"
v Ти зробиш татуювання з ієрогліфами - але навіть і подумати не можеш про те що на тобі може красуватись буква "ї" ...
v Ділишся з друзями враженнями про поїдання суші – але давно не їв вареників і борщу
v З виразом апогею задоволення пхаєш в себе гумовий "хот-дог" і не маєш жодного бажання скуштувати домашнього пиріжка
v жуєш на перерві "круасан" - і дивишся як на придурка на того хто йде купувати булочку з яблучним повидлом
v Ти купуєш додому 2 літри "Кока-коли" - і не хочеш скуштувати компоту з сухофруктів
v Ти будеш заповзято гризти піцу в "Нью-Йорку", "Челентано", "Торонто" тощо, розглядаючи при цьому картинки та фото на стінах, але не підеш прогулятись парком або вдихнути перший весняний вітерець та помилуватись краєвидами рідного міста
Якщо ти навіть не купуєш чогось з вищеперечисленого, спитай себе - чому? Найпопулярніша відповідь буде "бо це мені не по кишені", та й всі інші жодного зв’язку ні з культурою ні національною свідомістю не матимуть
v Куриш кальян - але не файку
v Напам’ять знаєш цілі збірки музики чорних кварталів - і не можеш пригадати навіть приспіву якоїсь народної пісні.
v Смієшся з дегенеративно недотепних американських комедій і ніколи не був у театрі.
v В тебе на кепці, на футболці, на джинсах і навіть на трусах красується американський прапор, але з національного гімну ти знаєш максимум перший куплет
v Ти добре знаєш що сталося 11 вересня але навіть не здогадуєшся чим знаменитий 988 рік
v Ти зі словами "от як за кордоном чисто і гарно - не то шо в нас" кидаєш сміття просто під ноги
v Ти знаєш що означає "менеджер", "павер-ліфтінг", "спа-салон", "тюнінг", "апгрейд" або чого доброго ще й "мерчандайзер" (якщо знаєш звісно), але навіть не здогадуєшся що значить "маржинка", "флояра", "гачі", "царинка"...
v Ти їдеш в Єгипет, Туніс, Болгарію.. подорожуєш Францією, Іспанією... але ти ніколи не був на руїнах замку що знаходиться в твоїй же області, ніколи не відвідував сусіднього заповідника і звісно ж не піднявся на Говерлу!
v Ти дивишся зі скорботним лицем новини про катастрофи, плачеш при перегляді "Титаніка" і не можеш спокійно їсти бо захворіла Хуаніта у 194-ій серії чогось-там... але не допоможеш 90-річній сусідці донести сітку з капустою додому...
v Квіти сакури чи якісь там декоративні пальми для тебе щось набагато природніше ніж чорнобривці та волошки
v Ти залюбки зіграєш у страйк-бол чи займешся дайвінгом, але обкопати дерево чи нарубати дрова для тебе надто виснажливі заняття
v Ти вже перечитав підряд усіх Коельйо і Денів Браунів, але ніколи не тримав в руках книжку Сковороди
v Ти вже дочитуєш останній том Гарі Потера, але "Перехресні стежки" (250 стор.) не можеш подужати ще зі школи
v Тарантіно - це для тебе геній, а Довженко - теж прізвище непогане...
v "Как стать стервой", "Тайни сновідєній", детективи за 3 гривні - ось твої настільні книги, а книга Багряного служить як підпорка до тумбочки яка втратила ногу...
v Мрія твого життя - побувати на карнавалі в Ріо, але ти ніколи не був на жодному етнофестивалі свого краю, до якого рукою подати
v Ти вчиш як признатись в коханні на всіх мовах світу, але не вмієш любити... ти не любиш свою культуру, ти не любиш те що маєш, ти не любиш себе.